Нотокактус (Notocactus) є досить невеликим родом, який має пряме відношення до сімейства кактусові (Cactaceae). Цей рід об'єднує близько 25 видів різних рослин. Є джерела, які містять інформацію про те, що нотокактус є лише подродом пародії (Parodia) ― більш великого роду. Інші джерела стверджують, нотокактус і пародія це одне і те ж. А є й такі, які виділяють нотокактус в окремий рід.
В природі такі кактуси можна зустріти на височинах, а також у передгір'ях Парагваю, Південної Бразилії, Аргентини і Уругваю. Їх виділяє стебло одиночний коротко-циліндричної або кулястої форми. У дорослих екземплярів він у висоту може досягати не більше 100 сантиметрів. У більшості випадків у таких кактусів відсутні і гілки і дітки. Виражено-ребристі стебла мають темно-зелене забарвлення. На вершині ребер знаходиться безліч маленьких горбків, на яких є ареоли з опушенням. З ареол виходять пучки колючок, які включають від 1 до 5 коричнево-червоних центральних і 40 штук коротеньких жовтих радіальних.
Як правило, квіточки утворюються у верхній частині стебла або на його вершині. Сам квітка багатопелюсткова і має форму дзвони або воронки. На поверхні товстої, коротенькою, м'ясистою квітконіжки знаходиться шар, що складається з безлічі колючок і щетинок. Забарвлення квіток може бути помаранчевим, червоним або жовтим, при цьому підстави пелюсток контрастного або більш насиченого кольору. Рильця в більшості випадків червонуваті. Квітка, після того як розпуститься, в'яне лише через 7 днів.
Догляд за нотокактусом в домашніх умовах
Ця рослина непримхливе і доглядати за ним дуже просто. До речі, це вигідно виділяє його серед інших кактусів даного сімейства.
Освітленість
Як і практично всі кактуси цей теж любить світло. Для його розміщення потрібно вибирати добре освітлені місця з прямими променями сонця (від палючих променів потрібно притінення). Перевагу рекомендується віддати вікон південно-західній і південно-східної орієнтації, при цьому при розміщенні на південному підвіконні рослина в полуденні години треба притіняти.
Для того щоб дозріли квіткові бруньки, в зимовий час знадобиться досвічувати кактус фитолампами, при цьому тривалість світлового дня повинна складати 10 годин.
Температурний режим
Влітку нотокактус найкраще себе почуває при температурі від 22 до 25 градусів. Однак якщо кімната часто провітрюється або кактус перенесено на вулицю, то йому не зашкодить і нетривале підвищення температури повітря до 38 градусів.
Рекомендована прохолодна зимівля від 8 до 10 градусів.
Як поливати
У весняно-літній період поливають рясно і стежать за тим, що грунт не була пересушена повністю. В осінньо-зимовий період потрібно скоротити полив, але при цьому слід врахувати, що нотокактус негативно реагує на повне пересихання грунту.
Для поливу використовується вода кімнатної температури, яка повинна добре відстоятися.
Вологість
Спокійно переносить низьку вологість повітря. Зволожувати з обприскувача рослина не потрібно.
Землесуміш
Відповідний грунт ― нейтральна і пухка, а також в ньому має міститися багато грубозернистого річкового піску. Так, цілком підходить покупна землесуміш для сукулентів та кактусів, при цьому в неї потрібно додати стільки піску, щоб він був чітко помітний. Також земляну суміш можна зробити своїми руками:
- 1 варіант ― поєднати пісок і глиняна земля у співвідношенні 3:1;
- 2 варіант ― змішати в однакових частках листову, дернову і торф'яну землю і пісок, а також додати цегляну крихту.
Добриво
Рослина підгодовують у весняно-літній період 1 раз в 2 тижні. Для цього використовують спеціальне добриво для кактусів, в якому міститься багато калію.
Особливості пересадки
Пересаджувати нотокактус треба в міру необхідності, наприклад, коли його коріння або стебло перестануть поміщатися в горщик. Якихось певних інтервалів між пересадками немає, тому що якийсь із видів росте дуже швидко, а інший ― навпаки повільно.
Способи розмноження
Найчастіше така рослина розмножують дітками. Це зробити дуже легко. Для цього потрібно обережно відщипнути від материнського рослини дитинку, а потім посадити її для вкорінення в суміш, в якій міститься багато піску. Використовувати міні-тепличку або накривати дитинку плівкою не потрібно. Рослинка легко вкорінюється при гарній освітленості і достатній кількості тепла. Однак такий спосіб розмноження ускладнюється тим, що є безліч видів, які галузяться дуже і дуже рідко. Такі рослини краще придбати в спеціалізованому магазині або у квіткарів.
Насінням нотокактус розмножують лише в оранжерейних (промислових) умовах. Справа в тому, що насіння і молоді сіянці неймовірно маленькі, і їх майже неможливо розгледіти неозброєним оком. А ще вони відрізняються вкрай повільним зростанням.
Захворювання і шкідники
На даному рослині може оселитися щитівка, павутинний кліщ або червець. При появі шкідливих комах потрібно буде в найкоротші терміни провести обробку інсектицидними засобами, наприклад, Фитовермом або Актеліком.
На рослині може з'явитися гниль в області коренів або стебла. Це відбувається з-за неправильно температурного або водного режиму.
Основні види
В домашніх умовах вирощують велику кількість видів та різновидів. Ця рослина користується порівняно великою популярністю, так як воно невибагливо і має цілком компактні розміри.
Нотокактус Отто (Notocactus ottonis)
У природі його можна зустріти в південно-східних областях Південної Америки. Стебло має форму кулі, який в діаметрі може сягати 15 сантиметрів. На відміну від безлічі інших видів у такого кактуса утворюється велика кількість прикореневих діток, а ще він випускає коротенькі підземні пагони (столони), а на їх кінцях розвиваються молоденькі рослинки. На дорослих рослинах є 8-12 широких ребер округлої форми, при цьому на них розташовуються голковидні колючки. Налічується 3 або 4 центральних і від 10 до 18 радіальних колючок. Пелюстки забарвлені в жовтий колір, але існують різновиди з червоним або білосніжним забарвленням.
Нотокактус Ленінгхауза (Notocactus leninghausii)
У природі його можна зустріти лише у Ріо-Гранде-ду-Сул (штат Південної Бразилії). Це найбільш висока рослина даного роду. У дорослої рослини порівняно стрункий стебло, що має форму циліндра, який у висоту може досягати 100 сантиметрів. У діаметрі він досягає 12 сантиметрів, і на ньому розташовується приблизно 30 ребер. Цвітуть лише дорослі кактуси, висота яких перевищує 20 сантиметрів. Жовті квіточки в діаметрі досягають 5 сантиметрів.
Нотокактус стрункий (Notocactus concinnus)
Його ще називають нотокактус сонячний (Notocactus apricus) ― так само зростає лише в штаті Бразилії Ріо-Гранде-ду-Сул. Має форму кулі стебло, у висоту досягає 6 сантиметрів, а його діаметр дорівнює 6-10 сантиметрам. У нього є 15-20 ребер, на яких розташовуються білувато-жовті ареоли з колючками. Так, з кожної ареоли виходить 4 центральних колючки (довжина 1,7 сантиметр) і від 10 до 12 радіальних колючок (довжина 0,7 міліметрів). Насиченого жовтого забарвлення квітки в діаметрі досягають 7 сантиметрів.
Нотокактус Юбельмана (Notocactus uebelmannianus)
У природних умовах така рослина можна зустріти в таких бразильських штатах, як Какапава і Ріо-Гранде-ду-Сул. Стебла мають кулясто-плескату форму, при цьому у висоту вони сягають від 8 до 10 сантиметрів, а в діаметрі ― 14 сантиметрів. 15 ребер біля основи стебла плоскі, а вгорі ― округло-опуклі. Ареоли, які мають овальною формою, виділяються своїми досить великими розмірами, так, у довжину вони досягають 1 см, а з них виходять товсті колючки. 1 центральна колючка довжиною 4 сантиметри і від 4 до 6 півтора сантиметрових радіальних. Центральна колючка розміщується внизу ареоли і дивиться вниз. Квіточки досягають в діаметрі від 5 до 7 сантиметрів, а вони пофарбовані в темно-червоний колір (видова форма) або оранжево-жовтий або жовтий (різновиди).
Нотокактус плитчастий або плоский (Notocactus tabularis)
У природі можна зустріти в південних областях Бразилії і Уругваю. Це карликовий вид. Так, діаметр стебла, має приплюснуто-кулясту форму, досягає лише 8 сантиметрів. У нього є 16-23 штук плоских малих ребер. З ареол виходить по 4 центральних трохи вигнутих колючки, в довжину досягають 1,2 сантиметра, а також приблизно 20 сантиметрових ігловідних радіальних колючок. Жовті квіточки в діаметрі досягають 6 сантиметрів.
Нотокактус рехский (Notocactus rechensis)
У природі його можна зустріти тільки в Ріо-Гранде-ду-Сул. Цей вид теж карликовий. Його циліндричний стебло має довжину до 7 сантиметрів і діаметр ― від 3,5 до 5 сантиметрів. На поверхні розташовується 18 трохи зігнутих ребер (вони відхилені від вертикального розташування). Є голковидні колючки, так, центральних налічується 3-4 штуки, при цьому їх довжина 1,5 сантиметра, а радіальних ― від 4 до 6 штук (довжина 6 або 7 міліметрів). Жовті квіточки в діаметрі досягають 3 сантиметрів. Цей вид відрізняється тим, що сильно галузиться у підстави і може утворювати не дуже великі скупчення.
